ЗІ СВЯТОМ СВЯТОГО МИКОЛАЯ!
День Святого Миколая — свято з особливим шармом. За легендою, Миколай був покровителем не тільки дітей, а й мандрівників. Православна гілка християнства дане свято відзначає 19 грудня, а в католицька трохи раніше — 6 грудня (католики всі свята з постійними датами святкують на 13 днів раніше, враховуючи різницю між юліанським і григоріанським календарем).
Хто він — загадковий охоронець вогнища святкового настрою
Мало кому відомо, що в цьому святі прихована історія життя людини, яка жила у другій половині третього сторіччя. Він прославився своєю добротою, чуйністю і допомогою нужденним. Миколай, за переказами, був народжений в місті Патари, в Лікії. Його батьки були правовірними людьми. Хлопчик з ранніх років виділявся серед інших особливою любов'ю і чуйністю, співчуттям до оточуючих, завжди допомагав бідним, роздавав убогим монети, залишаючи у своїх руках тільки необхідне. За добродушність і милосердя Миколая отримав велику подяку і шану від людей і був піднесений до рангу святих.
За легендами, опису Санта Клауса і Святого Миколая в багато чому збігаються. Можливо, не випадково обидва ці персонажа приносять подарунки на Католицьке Різдво і День Святого Миколая, які знаходяться в короткому часовому інтервалі. Чудеса іноді не вимагають обґрунтувань, в них просто потрібно вірити.
Де подорожував сам чудотворець
В оповіді про святителя Миколая говориться, що він відвідав Єрусалим, а також побував у всіх святих куточках планети, поклоняючись і промовляючи молитви. В кінці свого шляху, прийшовши в старовинне місто, святий подякував Богові. Є легенда, що Божий угодникпобажав колись вночі вимовити молитву в соборі, коли обходив святі куточки Палестини, підійшов близько до закритих дверей, а вони самі відчинилися, щоб Обранець Господа зміг увійти в собор. По поверненні в Лікію, Миколай бажав покинути світ, пішовши на небеса, але Всевишній повідомив про інший кінець, який його чекав: "Миколай, не тут та нива, на якій ти повинен принести плід, який я очікую від тебе. Іди звідси і йди в світ, до народу, щоб прославилося в тобі моє ім'я!". Святий прислухався до слів. Помер св. Микола набагато пізніше і залишив після себе прекрасні спогади і велику вдячність всіх тих, кому він допоміг.
Традиції і прикмети
• Батьки в ніч напередодні торжества кладуть презенти в дитячі шкарпеточки або взуття. Найчастіше це солодощі, цукерки, шоколад. Кажуть, що подарунки отримують добрі та слухняні дітки, а тим, хто погано поводився, покладаються лише камені або різочку (прутик). Проте маленькі хлопчики і дівчатка в очікуванні чарівного свята і подарунків не вередують і поводяться гідно, намагаючись сподобається Святому Миколаю.
• Існує також загадкове повір'я: якщо в переддень чарівного свята загадати заповітне бажання, то Святий Миколай його обов'язково виконає. Діти, які вже вміють писати, в листах просять покровителя виконати свої мрії. Саме доброта і віра в чудеса здатна зберігати все найдорожче в людських серцях.
• Вважається, що свято Миколая — останній день у році, коли можна розрахуватися з боргами. Сам він — Божий угодник — мав багатства, але регулярно ділився з нужденними.
• Традиційно Святий Миколай є головним заступником рибалок і моряків, вони згадують його під час плавань, просять щедрого улову і гарної погоди.
З ким приходить святий Миколай?
В деяких країнах вважають, що до дітвори Святий Миколай приходить не один, а з супроводжуючим почтом. В його числі:
• двоє янголят — вони повинні інформувати покровителя про слухняних малюків.
• двоє чортиків, які повідомлять св. Миколаю про всі витівки малечі.
Добро непереможне!
Ну і звичайно, перемогу в свято Миколая Чудотворця завжди здобуває добро: кожна дитина (велика чи маленька) отримає свій довгоочікуваний подарунок. Це добре і очікуване дітворою свято вчить милосердю, щедрості і любові до оточуючих людей. Чудесну традицію передають з покоління в покоління, а вона прищеплює головні цінності нашим дітям.
Українські традиції у святковий день
Як ми вже згадували, найбільше цього свята чекає українська дітвора. У своїй уяві хлопчики та дівчатка, здебільшого, малюють таку картину: сивобородий чоловік із величезним мішком, в якому безліч подарунків, спускається з небес і у супроводі своїх помічників – ангелика та чортика, непомітно підкладає під подушку коробки з дарунками або прутики. Те чи інше він кладе тоді, коли начебто одержує вказівку від янгола, який переконує, що впродовж року дитина була слухняна, чи від чортика, який згадує, у чому малеча прогрішилась.
Проте у давнину свята Миколая чекали і дорослі. Традиційно у цей день вони сходилися варити пиво та веселилися. А після гулянь запрягали в сани найкращих коней і каталися навколо села. Мовляв, так хотіли знати, наскільки слизький сніг випав цього року. На звичай триденних святок натрапляємо на Харківщині. Там у цей час варили кутю та узвар, щоб у наступному році щедро вродили жито і плоди.
На Поділлі ж уважно стежили за тим, хто цього дня зайде у хату, нарікали його "полазником" і дуже тішилися, якщо ним виявилася людина з позитивною енергетикою. Якщо першим подвір’я перейде господар, то обов’язково має завітати до худоби з їжею. Прийшовши до хліва з їжею, він приповідає: "Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною".
Схоже робили і господарі Київщини. Домашню скотину вони кропили свяченою водою та зіллям, просили святого Миколая вберегти її, та й усю сім’ю загалом від напасти й лиха.
Важливим 19 грудня було і для дівчат, які готувалися стати під вінець. Вони знали, що засватати їх можуть перед Різдвом, тому заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг і прикраси, в яких мали зустрічати сватів, а також прибирали.
Як Миколая святкують за кордоном
Так само із нетерпінням подарунків від святого Миколая чекають і дітлахи з-за кордону. Щоправда, їх одержують швидше, ніж українські, майже на цілих два тижні, адже святкують цей день 6 грудня.
Така традиція, найімовірніше, походить із Німеччини, де батьки презентували своїм дітям новий одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоби малеча повірила в чудеса Божого угодника. Окрім нових штанців, светриків, шапочок чи курточок, діткам дарували ласощі, іграшки та шкільне приладдя. А от у голландський Роттердам святитель щороку припливає на човні з Іспанії, у місто він в’їжджає на коні, якого звати Амеріго, і тримає в руках єпископську палицю. Напередодні такого візиту дітвора акуратно розкладає перед вхідними дверима начищене взуття, щоби у день Миколая відшукати там солодощі. А біля них ще залишає гостинці для Амеріго: кілька морквинок і трішки сіна, щоби тваринка не зголодніла протягом ночі.
